ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ І-ІІІ СТУПЕНІВ с.СТЕПАШКИ ГАЙСИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

14 березня - День визволення с.Степашки від німецько-фашистських загарбників. В цей день в школі було проведено лінійкуслави та відбулося покладання квітів до Меморіалу Слави.

Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

9 березня 2016 року минає 202 роки від дня народження великого українського поета Тараса

Шевченка. З метою популяризації його творів та відзначення річниці у школі пройшов цикл заходів "Ім'я Шевченка живе в наших серцях"

Земля зітхає ледве чутно
І прокидається від сну…
І березень дарує чудо,
Розпочинаючи весну.

5 березня в початковій школі було проведено справжнє свято для матусь і бабусь, сестричок наших маленьких учнів, під час якого вони ще раз мали можливість висловити свої найтепліші та найкращі почуття, слова любові й вдячності!

25 лютого в школі відбувся захід приурочений 175-й річниці з дня народження видатної української поетеси Лесі Українки, в ході якого учні, під керівництвом бібліотекаря школи Підлужняк І.С.,презентували життєвий та творчий шлях письменниці, дикламували вічно живі рядки її поезії.

22 лютого в школі було проведено усний журнал до Міжнародного дня рідної мови,

урс читців поетичних творів присвячених українській мов

і

15 лютого в школі відбувся виховний захід присвячений 27-й річниці виведення військ з Афганістану. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.  Ще більше відчувається трагізм тих подій через воєнні дії в зоні АТО, що несуть з собою знову біль втрати і сльози, і викликають, мабуть, у кожного українця найзаповітніше бажання МИРУ!

О, Україно, ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати